Щоденник сірої гуски

Нове дослідження виявило, що чоловіки суттєво частіше використовують штучний інтелект (ШІ). Частково це пояснюється тим, що жінки побоюються, що їх можуть покарати за застосування ШІ.

Дослідження, проведене спеціалістами зі школи бізнесу Berkeley Haas, Гарвардської школи бізнесу та Стенфордського університету, виявило великий ґендерний розрив у використанні генеративного ШІ. Виявилося, чоловіки значно частіше, ніж жінки, звертаються до таких інструментів, як ChatGPT, Perplexity чи Claude. За даними дослідників, жінки становлять лише близько 42% користувачів ChatGPT і лише 31% у випадку Claude. Якщо ж подивитися на завантаження застосунків на смартфони, то цифри вражають сильніше: лише 27% інсталяцій ChatGPT належить жінкам.
( Read more... )

Цікава стаття вийшла в NYTimes про феномен популярності драміони. Ось її повний переклад.

----------------------------------------

Чому магія, дракони й відвертий секс заполонили книгарні

«Романтазі» тримає на плаву ринок художньої літератури завдяки поколінню, яке виросло на книжках про хлопчика-чарівника.

Авторка: Александра Алтер
20 серпня 2025

Однієї ночі знічев’я Сімона Сталлоне натрапила на фанфік за «Гаррі Поттером» і швидко полетіла в кролячу нору. 28-річна пані Сталлоне, рієлторка й контент-креаторка з Торонто, постійно бачила у своїй стрічці пости про драміону — фанатські історії у світі «Гаррі Поттера», де описувалася романтична лінія між Герміоною Ґрейнджер та її антагоністом, зарозумілим задиракою Драко Мелфоєм.

Як давня прихильниця «Гаррі Поттера», яка завжди вважала, що Дж. К. Роулінґ мала б звести Драко і Герміону, Сімона була приречена стати фанаткою драміони. Лежачи поруч зі сплячим бойфрендом, вона відкрила «Manacled» — похмуру фентезі-історію в альтернативному світі, де Гаррі Поттер мертвий, а Волдеморт переміг. Сюжет обертався довкола забороненого й морально неоднозначного роману між Герміоною-цілителькою та Драко-катом, який тримає її в полоні як військовополонену. Це знайомі елементи з книг про Поттера, але з пікантним поворотом — герої стали трохи старшими й значно привабливішими, і опинилися в безсумнівно дорослих ситуаціях.

«Manacled» швидко стало для неї «цілою особистістю». «Ця книга повністю поглинула мене, — каже пані Сталлоне. — Я ділю життя на “до” і “після Manacled” — знаєте, як деякі кажуть: до Христа й після Христа».
( Read more... )

Важлива для мене подія - повністю переклала та заново відредагувала "Гравця" українською. Це фанфік зі всесвіту ГП: історія двох хлопців, які дорослішають у світі війни, злочинів і темної магії, відкриваючи, наскільки високими можуть бути ставки. Лестрейндж грає в покер, Том Редл грає всіма іншими.

Події охоплюють 1938–1946 роки й зосереджені навколо війни — і війни з Ґріндельвальдом, і Другої світової. Без цього неможливо зрозуміти, як з’явилося перше покоління смертежерів. В тексті є графічні сцени насильства, гомофобія, патріархальні норми, класові та гендерні упередження - все, як я люблю.

Наступний на черзі - Casus Bellae, який вже не просто перекладений, а фактично заново написаний українською, бо там на 80% новий контент. Я дуже щаслива, бо ще два роки тому не могла й уявити, що зможу писати художні тексти українською.

Ритуал биття «підлих людей» під мостом Гусяча Шия в Гонконзі, березень 2020 року. (с) Sinchew.com.my

Друзі! Сьогодні – саме сьогодні – Всесвіт дає нам унікальний шанс позбутися ворогів! Такий шанс буває лише раз на 365 днів! Ви можете вирішити всі свої й наші проблеми! Треба просто взяти звичайний старий... (читайте далі нижче)

( Read more... )

(c) Zhang Kaiyv

Переклала черговий вірш із китайської до свята Середини осені (докладніше про нього можна прочитати тут). Важлива частина свята — запалювання ліхтарів, на яких написані вірші, загадки або добрі побажання.

На тому ліхтарі, що на світлині, написані рядки з вірша Тао Юаньміна (365-427), одного з найвизначніших китайських поетів. На початку своєї кар'єри чиновника він плекав високі ідеали, хотів принести добробут народу, проте розчарувався, коли побачив лицемірство, жадібність і жорстокість можновладців. Тоді він покинув службу й поїхав до свого обійстя у сільскій місцевості, де більше двадцяти років жив самітником і власноруч обробляв свої поля. Ось його вірш, рядки з якого написані на ліхтарі:

Я хатинку собі збудував серед людного міста,
Та мене не турбують ні галас, ні гуркіт возів.
«Ото вигадав, — скажете, — як це можливо?!».
Коли в серці спокій,
Все одинаково, де б ти не жив.

Тихо квіти збираю собі біля східного плоту,
Безтурботно дивлюся, як в сутінках тане гора,
Така гарна увечері, коли птахи вертають додому.
Я б хотів пояснить це,
Та раптом забув всі слова.

Оригінал: https://www.gushiwen.cn/mingju/juv_b786e1fb7cde.aspx

(с) Богдан Пошивайло

Цього року вже за новоюліанським календарем Україна 1 вересня святкує день Симеона-літопроводця, в народі просто «Семена». Цікаво, що в Україні він був присвячений не лише самому святому Симеонові, але також його матері Марфі.

Зазвичай Семен співпадає з початком «бабиного літа». В цей час починають копати картоплю, розкладають вогнища і печуть її в полі. У XIX столітті цього дня ткачі встановлювали верстати і починали ткати килими. Бралися до роботи й столяри, ковалі, стельмахи (майстри, що виготовляли вози й колеса). Оскільки свято співпадало з помітним скороченням світлового дня і працювати ввечері вже було занадто темно, по хатах урочисто запалювали світильники, які мали горіти до Великодня. Кожен майстер намагався почати роботу біля цього світильника. В багатьох місцях зберігався звичай на Семена гасити в будинку всі вогні і запалювати новий «живий» вогонь, який добували архаїчним способом — тертям.

Часткою цього звичаю було київське свято «Весілля свічки», що відзначалося в ніч проти Семена. На Подолі встановлювали прикрашену квітами велику свічку, яка символічно мала підтримати холодне осіннє сонце. Для неї розігрували цілий весільний обряд з «батьком», «матір'ю», «дружками», «сватами» тощо.
( Read more... )

Святий Юрій Змієборець. Народна ікона, Буковина, кінець XIX – початок XX сторіччя. Зберігається в Музеї Івана Гончара.


В Україні традиційно днем святого Юрія (6 травня) починалося літо. Вважалося, що він «відкриває» небо ключами та випускає літо на землю.

Та Юрій мати кличе:
– Та подай, Мати, ключі відімкнути небо,
відімкнути небо — випустити росу,
випустити росу — дівочу красу.
Дівоча краса, як літня роса:
в меду потопає, з вином виринає…
(записано на Волині Павлом Чубинським)

Шостого травня парубки та молоді чоловіки ганяли верхи, вірячи, що разом із ними їздить і святий Юрій на білому коні. Олекса Воропай в книзі «Звичаї нашого народу» цитує народну казку: «Коня багатиреві виїздить святий Юрій. Ото, бува, в табуні або де в стайні знайдеться такий кінь, що як його не пильнуй, а він завжди втече. Там уже через ніч чи через день або сам прибіжить, або люди де знайдуть його, – отож він бігав до святого Юрія в науку». В одному заговорі, який цитує Огієнко, говориться: «Їхав Юрій на білому коні, білі губи, білі зуби, сам білий, в біле одягся, білим підперезався». (Зверніть увагу на паралель з фракійським богом-вершником, про якого йшла мова відносно Джурджевдана).
( Read more... )

Маївка на початку XX сторіччя


Рекреації

Перше травня, як народне свято, в Україні не було відоме, пише Олекса Воропай в книзі «Звичаї нашого народу». Натомість це було веселе свято студіюючої молоді.

«У Києві в день першого травня всі спудеї і бурсаки Київської Академії разом з учителями та «любителями науки» виїжджали за місто, на гору Скавику, що поміж ярами в урочищі Глубочиця, — розповідає Олекса Воропай. — Учителі поезії були зобов'язані щорічно «сочинять» комедії і трагедії спеціяльно для «майских рекреаций». Отже, ставили п'єси «на лоні природи» і співали хором не тільки «свєтскіє песні, но і кантати».

Щодо «любителів науки», то це були не хто інші, як купці, дідичі, заможна козацька старшина. «Любителів науки» спудеї приймали до свого гурту не інакше, як «за подаяніє» на славу і розвиток «премудрості научной». Ішлося про бочку пива або меду вареного; могли бути також смалений кабан, бодня сала, свіжі паляниці та інші того роду докази прихильности до науки.

Такі шкільні «рекреації» відбувалися в травні аж тричі — 1, 15 і 30. Це були веселі дні для української студіюючої молоді. Занепала ця традиція приблизно в часи насильницької ліквідації Гетьманщини — в кінці XVIII століття. Але спогади та перекази про травневі «рекреації» ще довго жили в пам'яті спудеїв і бурсаків».
( Read more... )

Останнім часом в мене з’явилося нове хобі — перекладати українською китайські вірші та пісні. Серед них є й класичні, і сучасні, без якогось принципу. Я просто беру ті, що мені подобаються, і перекладаю часом римою, а часом ритмічною прозою. Найскладніше те, що будь-які китайські вірші, навіть звичайні естрадні пісеньки, мають складний культурний контекст, тому без коментарів перекладати не виходить.

Недавно я тут викладала переклад вірша «Насувається злива в горах, і вежу проймає вітер». Зараз — ще один переклад класичної поезії — «На мелодію пісні «Печера безсмертних» Су Ші (Су Дунпо, 1037-1101). Спочатку іде сам текст, а далі коментар до нього. В коментах — посилання на оригінал.

---------------------------------------------------------------------
Коли мені було сім років, я зустрів одну стару черницю з гори Мей. Вона мала прізвище Чжу, а ім’я її я вже й не пригадую. Їй було більше дев’яноста. Вона розповідала, як замолоду супроводжувала свого наставника до палацу Мена Чана, імператора династії Шу. Одного разу була нестерпна спека, і володар та пані Хуажуй встали вночі, щоб насолодитися прохолодним повітрям біля озера. Тоді імператор склав пісню, яку черниця запам’ятала.

Минуло сорок років відтоді, як стара Чжу померла. Ніхто більше не знає цієї пісні. Мені вдалося зберегти лише перші кілька рядків. Часто в моменти спокою я їх наспівував на мелодію пісні «Печера безсмертних». І ось я вирішив додати слова, аби ці спогади не загубились разом зі мною.

Чиста, як крига, лагідна, як яшма,
У нічній спеці — прохолодна оаза…
Вітер віє, павільйон коло озера
Наповнений твоїм ароматом.
Вишиту завісу піднято,
При місяці милуюся твоєю красою.
Кохана, ти ще не лягала: спираєшся на підголів’я.
Шпильки розсипані, волосся в безладі.
Встаю, беру тебе за тендітну руку.
Безгучно відчиняю двері.
Летючі зорі мчать небом,
переправляючись через Небесну Ріку.
Ти питаєш: яка зараз година ночі?
Третя варта щойно минула.
Золота хвиля спадає,
Яшмова Стрічка хилиться до виднокраю,
Неначе зігнутий палець…
Вже невдовзі повіє західний вітер
І, не лишаючи слідів,
Ніби злодій, у темряві викраде
Нашу швидкоплинну юність.

----------------------------------------------------------------------------------------------
( Read more... )

(c) Нікіта Титов

З Різдвом вас, милі друзі, всіх, хто святкує сьогодні. Світла, тепла й миру. Обіймаю вас ніжно.